Все від жінки: і любов, і краса, і кохання, і поезія, і мудрість. 

Ця дивна жінка зіткана з любові,

Любов її живе в душі і крові,

В устах, руках, у погляді і слові.

Вона не так, як всі, живе у світі,

Вона себе народжує щомиті

І має думи, сонцем оповиті.

Вона росте з своєї самотини

Від матері щодня і до дитини.

А від дитини знову до дружини

Росте вона з своєї самотини.

З її долонь ростуть до неба квіти,

Випурхують, немов пташата, діти

Її любов жива до всього світу.

Олексій Довгий